СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Є така думка”


Росія впевнено крокує у совок

6 жовтня 2007 р. | Автор/джерело: Тетяна Бондаренко, Євген Тейзе, DW
 22623

Захопившись передвиборною кампанією, українці зовсім забули про великого північного сусіда. Тим часом у Москві теж готуються до парламентських виборів. Щоправда, запеклих політичних дебатів тут не помітно.

Переможець відомий наперед – це пропрезидентська партія „Єдіная Росія”. Основна політична інтрига у Москві полягає у тому, що буде наступного року, коли завершиться другий, і за російською конституцією, останній президентський термін Володимира Путіна. Днями глава держави зробив несподівану заяву: він готовий не лише очолити передвиборний список прокремлівської партії, але й майбутній уряд. Путін зможе втілити будь-який сценарій збереження влади, не зважаючи на конституцію, вважає московський політолог Андрій Окара. Заява Путіна про готовність очолити список прокремлівської партії, на думку політолога, означає, що Росія, по-суті, прийшла до однопартійності:

"Про Державну Думу вже давно говорять у Росії не як про парламент, а як про відділ адміністрації президента. Тому що вона ухвалює усе що завгодно. Партія „Единая Россия” має там конституційну більшість і може провести будь-який закон, в тому числі зміни до конституції”.

Наміри президента Путіна залишитися при владі у Росії усупереч конституції критикують і на Заході. Зокрема депутат Бундестагу, голова комітету із закордонних справ Рупрехт Поленц в інтерв’ю „Німецькій хвилі” сказав:

„Я вважаю проблемою передусім те, що Конституція все більше лише формально впливає на розподіл влади і зосереджується все більше на Путіна, незалежно від того яку позицію він займає. Він не може без влади і не хоче. З цієї причини майбутнє демократії в Росії не подає великих надій”.

Якщо Путін після завершення свого другого президентського терміну стане прем’єр-міністром, то формально це не суперечитиме конституції. Це навіть виглядатиме як прагнення поділитися повноваженнями. Але Рупрехт Поленц все одно вважає усі перестановки Кремля глибоко недемократичними:

„Якби це відбулося у рамках звичайної зміни Конституції, це було б, напевне, успіхом, адже нині російська президентська конституція дійсно надає дуже великі повноваження президенту. Але всім нам здається, що Путін сам підшукає президента і при цьому обере таку особу, яка йому як прем’єр-міністру не стоятиме на заваді. За таких умов немає системи „стримувань і противаг”, закріпленої у конституції, що свідчить про те, як сильно в Росії перемістилися важелі впливу на користь особи Путіна”.
Як би не критикували Путіна на Заході, а рівень його популярності серед росіян є надзвичайно високим. То чому ж тоді він взагалі має залишати політичну сцену? Рупрехт Поленц:

„Політичну сцену йому залишати не потрібно, але він повинен поважати конституцію - і він дотримується її формально – в тому, що він не може стати президентом втретє. Коли ж він de facto намагається зайняти позицію, яка згідно з нинішнім станом справ надасть йому такі ж повноваження, а це очікування, пов’язані з цим шаховим ходом, тоді конституцію буде витримано формально, але de facto її обійдуть. Це те, що потрібно усвідомлювати. А те, що російське населення згідне з цією справою, що опитування такі, якими вони нині є, потрібно оцінювати по-іншому. Адже опитування на Заході – то зовсім інша річ. У Росії критику Путіна у засобах масової інформації не почути, бо всі вони під контролем Кремля”.

Російський політолог Андрій Окара вказує на ключову роль контролю над експортом нафти і газу в утриманні нинішнього владного режиму у Кремлі. Завдяки високим цінам на експортовані енергоносії, російське керівництво може фінансувати численні соціальні програми в країні. Але відсутність демократичного контролю за нафтовими і газовими потоками лише ускладнює для України відносини із Росією. Для українського уряду завжди існує спокуса обміняти дешевший газ на політичні послуги Москві. Такий стан речей не сприяє розвитку демократії в Україні, підсумовує Окара.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі