СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Військова справа”


Загибель військових: чи вразливіша українська армія під час перемир’я?

8 серпня 2019 р. | Автор/джерело: Жанна Безп'ятчук, BBC
 3700

Четверо українських військових загинули під Павлополем 6 серпня від міни, прикріпленої до гранати. Це повідомив начальник Генштабу ЗСУ Руслан Хомчак.

Експерти відзначають, що в такому разі мали стріляти з дуже близької відстані. І зробити це могла лише диверсійно-розвідувальна група (ДРГ).

Але тоді не зрозуміло, чому диверсійну групу ворога українські армійці не переслідували.

Загиблим бійцям 36-ї окремої бригади морської піхоти було від 20 до 31 року. Як розповів їхній комбриг Андрій Гнатов, характерних звуків міномету його бійці під час обстрілу не почули.

Генерал Хомчак відзначив, що кількість обстрілів від часу дії "хлібного перемир’я" значно зменшилась. І вони мають в основному неприцільний характер.

Але все ж таки трапляються і прицільні. "Це стосується в основному району Світлодарська, Павлополя", - зауважив він.

Військовий оглядач Михайло Жирохов звертає увагу на те, що такі "ноу-хау" з прикріпленими до гранат мінами якраз прицільно не літають.

"Якщо те, що говорить Хомчак, це правда, то стріляли з дуже близької відстані. Це до десятка метрів, не більше. Замість штатної боєголовки накручується 82-мм міна. Вона летить кудись, але ніхто не знає куди. Прицільно запустити цей саморобний пристрій неможливо. Або ж бойовикам дуже пощастило", - каже він.

До порівняння: гранатомет СПГ-9 стріляє на відстань до 2000 м.

Михайло Жирохов припускає, що "або деякі моменти недоговорюють, або вони були зовсім іншими, зокрема ми не почули жодної інформації про те, що диверсійну групу ворога не переслідували".

Руслан Хомчак про це сказав таке: "Відповідь наші військовослужбовці були готові дати. Але, за нашою розвідувальною інформацією, противник після обстрілу покинув свої позиції. Досі його там немає".

Військовий оглядач вважає, що перемир’я завжди ускладнює становище армії, за якою - держава, закони, вимоги міжнародної спільноти. І грає на користь сепаратистів, не скутих чіткими й легітимними правилами гри.

"Хоч ми й говоримо про окупаційні корпуси, про екіпірування з боку сепаратистів, але там не існує армії. У них немає статуту. Фактично це незаконні збройні формування. Контролю та відповідальності, які є з українського боку, там немає", - відзначає експерт.

Він також розповідає, що, за його інформацією, під час перемир’я сепаратисти змогли поповнити свій боєкомплект та особовий склад. "Робили це відкрито, з увімкненими фарами. Українські військові це все бачили".

Замість броніків - датчики

Загиблі вояки споруджували взводно-опорний пункт, коли їх обстріляли. Військові, з якими спілкувалася BBC News Україна, визнають: копати окопи чи укріплювати бліндажі в бронежилеті нереально. Надто в спеку. Всі, усвідомлюючи небезпеку, під час таких робіт їх знімають. Крім того, перемир’я заспокоює, присипляє увагу.

У сучасній армії, надто тій, яка прагне впровадити стандарти НАТО, мали б застосовуватися спеціальні технічні засоби захисту. Вони можуть попередити про наближення ДРГ. Це особливо актуально в умовах перемир’я.

Це можуть бути сейсмічні датчики, які передають сигнал про пересування по землі на відстані одного кілометра, або ж дрони з інфрачервоними камерами.

В українських збройних силах такі засоби лише тестувалися.

"Військові в окопах спираються на власні засоби спостереження. Вони можуть бути втомленими чи дивитися в іншу сторону. І цим зазвичай користується ворог. Це постійні реалії", - пояснює Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.

На його думку, те, що трапилося під Павлополем 6 серпня, мало б спонукати Генштаб забезпечити вояків сучасним захистом від несподіваних точкових атак.

Ворог є, а операцій у його тилу - немає

Крім того, деякі експерти припускають, що існують й інші причини для вразливості українських армійців перед диверсійними групами проросійських сепаратистів.

Так, на це може вплинути те, що українські розвідгрупи припинили операції в тилу ворога, під час яких збирали інформацію про розташування військ та озброєння. Знову ж таки через перемир’я та ще й на тлі зміни влади.

"Протягом усього часу позиційної війни українські спецпризначенці проводили запобіжні операції в прифронтовій зоні. Це нормальна практика. Йдеться про визначення місць можливого розгортання артилерії та складів. Упродовж останніх трьох тижнів ці операції були згорнуті ", - каже Михайло Жирохов.

Але, на думку Сергія Згурця, операції спецпризначенців безпосередньо не захищають українські позиції від диверсійних груп противника.

"Диверсійно-розвідувальні групи, які діють в тилу ворога, звітують своїм власним начальникам, які і визначають їхні завдання", - зауважує він.

Отже, в умовах перемир’я українські збройні сили мали б бути готовими до того, що зростає загроза атак диверсійних груп, їхнього проникнення в тил. Надто коли лінія фронту є умовною, як під Павлополем. Там вона - це голий степ з кількома десятками взводно-опорних пунктів ЗСУ і мінними полями.

І найбільш вразливі якраз ті, хто виходять на позиції для їхнього укріплення.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі