СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Політика”


Що стоїть за різкою риторикою Порошенка?

30 вересня 2015 р. | Автор/джерело: BBC
 22431

Президент України Петро Порошенко на сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку заявив, що Росія неофіційно веде війну проти України.

Крім цього, він висунув ще кілька претензій на адресу російської влади: за його словами, Росія окупувала приблизно 44 000 квадратних кілометрів української території в Криму та Донбасі.

Він також назвав "сумнівною процедурою" передачу членства в Раді Безпеки ООН від СРСР до Росії, звинуватив Москву у зловживанні правом вето в ООН і висловився за обмеження права вето членів Радбезу ООН із його подальшим скасуванням.

Крім того, Порошенко закликав міжнародне співтовариство тиснути на Росію з метою звільнення українських громадян, які перебувають у російських в’язницях.

Як слід оцінювати риторику українського лідера на адресу Росії?

Вадим Карасьов, директор Українського інституту глобальних стратегій:

"Виступ розрахований на посилення міжнародної політичної, гуманітарної, дипломатичної підтримки України, яка - і це багато разів повторив Порошенко - є об’єктом російської агресії. Це важливий момент, бо в промові Путіна прозвучало, що в Україні - громадянська війна і внутрішній конфлікт.

Порошенко було важливо цю дипломатичну формулу з пропагандистським ухилом РФ розвінчати і розвіяти. Підтримка західного світу, європейських партнерів, США в України є, тому виступ було розраховано на те, щоб донести всю правду про ситуацію на сході України, з анексією Криму до ширшої аудиторії, яка, можливо, всіх нюансів до кінця не розуміє. Все це дуже правильно. Можна сперечатися з формулюваннями, але це буде спір не науковий, а скоріше пропагандистсько-ідеологічний.

Але за всією цією правильністю у промові Порошенко не було дипломатичної родзинки. Так, він зробив кілька "закидів" на майбутнє, зокрема, з приводу введення миротворців ООН на територію Донбасу. Так, Порошенко прокачував тему обмеження права вето членів Радбезу, які є учасниками конфлікту. Але що стосується конкретики, наприклад, як виконати план Мінських угод і завершити до кінця цього року мирним дипломатичним шляхом конфлікт на Донбасі, ось такий родзинки - яскравої і водночас практично прикладної - не прозвучало.

Мені здається, активне педалювання Російської Федерації як агресора запізнилося на кілька днів. Якби промова Порошенка прозвучала до виступу Путіна або хоча б до зустрічі Путіна і Обами, то, можливо, вона би потрапила в яблучко. Але Путін зумів використати сирійський кейс, цю дипломатичну щілина, через яку він вліз у велику геополітику, тактичні пріоритети Заходу дещо змістилися, і тому активні, на межі пафосу заяви Порошенка про Україну як про жертву агресії Росії були дещо запізнілими.

Мені здається, промову готували заздалегідь, а перебудуватися, внести корективи не встигли. Або не захотіли, вирішили, що українська дипломатія і далі повинна працювати на цю ідею - "Україна - об’єкт агресії Російської Федерації", розвивати свою активність незалежно від того, як протікатиме реалізація Мінських угод.

Для Порошенка головне, щоб не були скасовані санкції Заходу щодо Росії. Але поки про це не йдеться, оскільки Обама у своєму виступі говорив про анексію Криму, і про Донбас, і про підрив суверенітету України, а оскільки він згадав Крим, то до повернення півострова до складу України санкції не знімуть, принаймні всі. Санкційний тиск дуже чутливий для Росії, і крім фінансово-економічних витрат, це ще й потужний морально-політичний, дипломатичний аргумент підтримки України з боку Заходу, збереження того, що Порошенко називає проукраїнської коаліцією наших західних партнерів".

Сергій Міхєєв, віце-президент Центру політичних технологій:

"Різка риторика Порошенко пов’язана з двома речами. Перша - це безсилля. Україна опинилася в глибокій кризі - і в політичній, і в економічній, і в усьому іншому, і нічого зробити з усім цим самотужки вона нездатна. Вона сама себе загнала в тупикову ситуацію, в якій вона стає полем бою між Сходом і Заходом, які один із одним в лоб воювати не хочуть, а от використовувати України для такого бою - цілком можливо. Порошенко безсилий перемогти, і від цього так багато слів, жорсткості, роздратування, іноді навіть злості.

Друге - Порошенко вкрай турбує можливе потепління відносин між Росією і Заходом, бо він всю ставку робить на те, що Захід підтримає його в протистоянні з Росією. Це єдиний козир, який він має, бо абсолютно все інше програно, за ці півтора роки - жодного досягнення ні в нього, ні в уряду Яценюка.

Порошенко дуже боїться, що між Європою і Росією, або, гірше за те, між США і Росією щось почне змінюватися на краще, і тоді Порошенко залишається абсолютно порожній, йому не буде про що говорити, не буде до чого апелювати. Він хоче підштовхнути Захід не до якогось діалогу з Росією, а навпаки, до максимального озлобленню, хоче спонукати Захід до нових санкцій.
Що ж стосується внутрішньої аудиторії, то, напевно, його промову теж якось використають всередині України, бо ультрарадикали звинувачують Порошенка в тому, що він зливає України, що він - агент Путіна, хоча, звичайно, це вже очевидна шизофренія. У них там усі вже стали агентами Путіна - Порошенко, "Правий сектор", Тимошенко... Дивуюся, яким божевільним всевладдям наділяє Путіна українська громадська думка. Тож, напевно, всі ці наджорсткі пасажі якось використовують і на внутрішньому політичному ринку, але переважно - усе ж спрямовані на зовнішній".



 Повна версія


 Facebook
 Коментарі