СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Українці”


Валерій Бебик: “Якби я був неправий, мене б давно змішали з лайном!..”

28 серпня 2014 р. | Автор/джерело: Лариса Підгірна для порталу «Аратта. Вікно в Україну»
 60774

- Я – українець, представник однієї з найдавніших націй на планеті, яка створила європейську цивілізацію. Просто на певному етапі у нас вкрали нашу історичну першість і спробували перетворити на меншовартісне бидло. В чомусь це вдалося.

- Пане Валерію, Вас, без перебільшення, можна назвати українським Девідом Фарлонгом або Еріхом фон Денікеним, настільки перегукуються Ваші містично-історичні розвідки давньої історії України з роботами цих відомих авторів. А чим для Вас самого є Ваші дослідження – інтригуючими та провокаційними сюжетами для чергового випуску «Цивілізація Інкогніта» (телеканал «Тоніс») чи все ж, науковими гіпотезами, які потребують детального серйозного вивчення та доведення?

- Я – Валерій Бебик і не можу бути апріорі копією чи аналогом. І я – українець, представник однієї з найдавніших націй на планеті, яка створила європейську цивілізацію. Просто на певному етапі у нас вкрали нашу історичну першість і спробували перетворити на меншовартісне бидло. В чомусь це вдалося.

Навіть ваше запитання (не ображайтесь!) в контексті праць зарубіжних дослідників є наслідком певного комплексу меншовартості, нав’язаного нам євро-германцями і жидо-кацапами. Я не можу бути другим чи третім. Бо українці – перші, хто вступив в контакт з Богом, створив писемність і зародки сучасної людської цивілізації.

Мій телевізійний проект на «Тонісі» - логічне продовження авторської сторінки «Історія краю» в газеті «Голос України» та програми «З глибини тисячоліть» на Першій програмі Українського радіо, які я веду з 2008 року (слухайте щонеділі о 8:30 ранку).

А мої дослідження – не просто робочі гіпотези, а наслідок системного аналізу вже напрацьованих наукових праць з історії, археології, філософії, теології, мовознавства та інших суспільних наук. Якби я був в чомусь неправий, жидо-кацапи, замасковані під істориків КПРС, давно змішали б мене з лайном.

Свого часу ми з головним редактором «Голосу України» А. Горловим ходили до Інституту історії НАНУ, виступали, відповідали на запитання. І тоді він сказав нашим офіціозним історикам, що дасть такий же газетний обсяг для їхніх спростувань моєї теорії, як і мені. Пройшло вже 5 років і досі ніхто нічого не приніс. Симптоматично, хіба ні?..

- Ваші опоненти, яким Ви надаєте слово у випусках програми «Цивілізація Інкогніта», в один голос стверджують, що аналіз топонімічних автентичних назв та власних імен - ще не підстава робити висновки про центральну державотворницьку роль прадавніх українців в історії розвитку світової цивілізації. І що у дослідженнях такого формату є певна небезпека та спокуса зійти з дослідницького гіпотетичного шляху та створити таку-собі «пан-україністичну» теорію про вищість української нації… Яка Ваша думка з даного приводу?

- Я навмисно даю у своїх програмах слово офіціозним експертам, які консервативно мислять, «бо їх так навчили». Після цього озвучую інші погляди на усталені події і явища. А глядачам – пропоную самим розібратися в цих проблемах.

Якщо людина після цього захоче взяти в руки книгу, пошукати інформацію в інтернеті, я буду вважати свою місію закінченою. Бо головна моя мета – не нав’язати свою думку, а вмотивувати до пошуку нових знань. А з новими знаннями і приходить нове розуміння ролі українців у світових цивілізаційних процесах.

- Давня історія України має ще багато нерозгаданих сторінок. Але часто нові гіпотези та теорії, навіть ті, котрі опираються на певні археологічні докази й авторами яких є поважні та визнані у європейських університетах науковці, викликають певний спротив у місцевих, вітчизняних науковців та, як не дивно – місцевого самоврядування. Чому, на Вашу думку, так відбувається і чи відчуваєте Ви особисто такий спротив стосовно Ваших авторських досліджень?

- Я усвідомлюю, що своїми дослідженнями наживаю ворогів серед наукового чиновництва та антиукраїнських сил, які продовжують займати провідні позиції в Україні. Але я також усвідомлюю, що це потрібно робити. Спротиву я не боюсь, бо за мною – правда.

Пройде зовсім небагато часу, і підручники з історії перепишуть на основі моїх напрацювань. Звісно, я теж можу в чомусь (дрібному) помилятися. Але в головному я абсолютно впевнений: українці – обрана Богом нація і у нас своя історична місія у Всесвіті.

- І все ж…. нерозгадані історичні секрети та віднайдені легенди наповнюють змістом прісні наукові факти. Чи плануєте Ви об’єднати викладені у випусках телепрограми «Цивілізація Інкогніта» розвідки під однією палітуркою, для того, аби кожен самостійно міг розмірковувати над Вашими дослідженнями і робити власні висновки?

- Починаючи з 2008 року я регулярно розміщую свої наукові статті в журналі «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації». Це ВАКівський, тобто – науковий журнал, в якому статті друкуються з посиланням на джерела інформації. Потім – друкується стаття в «Голосі України». Тут вже інший жанр – газетний і науково-популярний. Далі все це озвучується на радіо (УР-1, неділя, 8:30) і показується в наших фільмах на «Тонісі».

Всі ці підходи системно поєднані в режимі мульти-медіа на сайті нашої програми. І кожна людина може вибрати собі зручний спосіб отримання інформації.

Ви спитали про «єдину палітурку»? - Моя книга «Тисячолітня Україна» вже побачила світ два роки тому. Нині я готую нову книгу. Її робоча назва «Цивілізація. UA». Якщо все вийде так, як я хочу, це буде мульти-медіа проект: книга + відео.

- Чи готові Ви до співпраці в інших, не менш цікавих історичних напрямках, окрім прадавньої історії України?

- Я очолюю Всеукраїнську асоціацію політичних наук (ВАПН), яка об’єднує університетських політологів, маю свою кафедру, викладаю в кількох українських та зарубіжних університетах. І це спонукає мене працювати і в режимі дослідження сьогодення. Тому, коли мене запрошують на політичні програми на телебачення чи радіо, я не відмовляюсь.

Пишу й книги та статті з політології, політичного менеджменту і маркетингу, політичної історії та психології, соціальних комунікацій. Я не обмежую себе в інтересах. Якщо тема цікава, я над нею працюю і ділюсь своїми висновками з громадськістю.

Зокрема, ВАПН має свою мережу сайтів (наукових, навчальних, публіцистичних), які теж займають досить велику частку мого часу. Але за цими інформаційно-комунікаційними технологіями – майбутнє.

Окрім того, я не виключаю, що можу піти і в практичну політику. Бо хто ж, як не ми?..

- Чим найближчим часом планує здивувати глядачів телепрограми «Цивілізація Інкогніта» професор Валерій Бебик?

- Ми вже зняли майже 100 фільмів. Але у мене вже готові кілька нових сценаріїв. Вся справа - в часі і фінансах, які потрібні для зйомок. Нині ми ведемо переговори з посольствами кількох країн щодо наших нових зйомок. Ідей – вистачає, і нам буде чим здивувати наших глядачів.

- Ваші побажання читачам порталу «Аратта».

- Досягти гармонії: в собі, в суспільстві, в природі. Саме так я і розумію Трисуття Української Ідеї. СЛАВА УКРАЇНІ!

НАША ДОВІДКА:
Валерій Бебик, - професор, доктор політичних, кандидат психологічних наук, голова Всеукраїнської асоціації політичних наук, голова редакційної ради польсько-українського журналу «Nauki Społeczno-Humanistyczne / Соціально-гуманітарні науки», автор і ведучий програми «Цивілізація Інкогніта» телеканалу «Тоніс».

Висунутий на здобуття Національної премії ім. Т.Шевченка 2015 року в номінації «публіцистика і журналістика».

Нагороди:


 Повна версія


 ДО ТЕМИ:

 Facebook
 Коментарі