СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Економіка та фінанси”


Іноземні бізнесмени сміються з українських податків на туалетний папір і називають державу аферистом

8 червня 2012 р. | Автор/джерело: Світлана Єрьоміна, ТСН
 16031

Іноземці, інвестуючи в Україну, готові ризикувати, але вони абсолютно безпорадні перед особливостями місцевої законодавчої системи.

Тойво Рейконен, фінський ресторатор, мабуть, ніколи не забуде історію про те, як він допомагав відкривати в Україні ресторан. "Це були дев’яності, тоді всі питання вирішувалися через знайомих, або як кажуть у вас: "по блату". Ми відкрили ресторан, а на другий день туди навідалися місцеві кримінальні авторитети і розстріляли барну стійку з автомата. Як з’ясувалося, ми просто не оплатили послуги "даху" і з нами круто розібралися",- згадує мешканець Фінляндії.

Зараз, за його словами, бізнес у нашій країні набув більш цивілізованих рамок, але вести його все ще непросто. Справа не в тотальній зайнятості ніш, навпаки - багато сфер бізнесу ще не заповнені і конкуренція дуже слабка, а в особливостях законодавства, адміністративних бар’єрах та негласних правилах ринку.

Паперові нюанси

Найбільше іноземців дивує нелогічність податкової системи. "У нас теж високі податки, але у нас зрозуміла система податкових відрахувань. У вас все зроблено для того, щоб бухгалтер просто жив на роботі. Зокрема, щоб скласти звітність за всіма податковими виплатами, бухгалтеру в Україну потрібно майже 657 годин на рік, в країнах Європи та Центральної Азії 302 години, в ОЕСР всього 180 годин", - говорить Отмар Бургер, австрійський підприємець.

Окремої уваги заслуговує експортний ПДВ - не секрет, що більшість іноземців стикаються з проблемою з поверненням цього податку. "В даному випадку ваша держава виступає аферистом, за законом прописаний механізм повернення експортного ПДВ, і держава обіцяє його повернути, а на ділі ми маємо проблеми з державними гарантіями", - обурюється один з грецьких підприємців, що побажав зберегти анонімність.

Варто згадати і загальне податкове навантаження на підприємства. Так, у підсумку підприємства в Україні повинні віддавати 57,1% від отриманого прибутку, в країнах ЄС податкова ставка менше - близько 40%.

"Але найсмішніше, щоб списати такі речі як чай, кава, туалетний папір - я в своєму українському офісі зобов’язаний щомісяця збирати цілу комісію, підписувати купу паперів. У вас не можна писати, що туалетним папером в офісі користуються співробітники, вона, виявляється, тільки для клієнтів. Адже якщо пишеш, що нею користуються співробітники, то виникають питання з оподаткуванням", - зізнається Штеффен Бауер, німецький підприємець.

"У нас запросто я можу списати представницькі витрати: обід з партнером або з клієнтом, поїздку на таксі (якщо вона необхідна по роботі). В Україні ж для цього, по суті, потрібно мати "чорну" касу. Тут взагалі вкрай складно вести "білу" бухгалтерію", - говорить Тойво Рейконен.

Чимало часу забирає у підприємців і зайва забюрократизованість багатьох процесів. "У нас для того, щоб відкрити підприємство потрібно два тижні, у вас на це йде, в кращому випадку, майже в два рази більше часу", - розповідає Бенжамін Паскаль, бізнесмен з Франції.

Звертають увагу іноземні підприємці та на отримання всіляких дозвільних документів для ведення бізнесу. Ось самий наболілий приклад - будівельна галузь. Там, до недавнього часу для того, щоб почати зведення об’єкта, забудовник зобов’язаний був отримати понад 60 дозвільних документів, на що, в цілому йому було потрібно більше року. Для порівняння: за цей час за кордоном вже зводять висотний будинок.

Служба по дружбі

Але не тільки податкові та бюрократичні сюрпризи гальмують інтерес іноземних бізнесменів до нашої країни. Значну роль відіграють приховані чинники - корупція і нечесна конкуренція. "Або ти граєш за місцевими правилами і "дружиш" з чиновниками, або ти чесний бізнесмен і в тебе, швидше за все, якщо ти, звичайно, не величезна міжнародна компанія, тут нічого не вийде", - розповідає німецький підприємець, який відкрив тут кілька закладів громадського харчування. "Чиновник затягує розгляд документації і це часто натяк на хабар", - погоджується англієць Маркус Німмус.

Втім, хабар не завжди гарантує результат. Так, наприклад, один виходець з Туреччини, вирішив налагодити тут будівельний бізнес. Проблеми почалися ще на кордоні - він не зміг ввезти потрібні йому матеріали, знайомий експедитор, який співпрацює з одним з великих морських портів України, пообіцяв залагодити це питання за 20 тисяч доларів, але домовитися так і не зміг. Гроші теж не повернув. Питання вирішилось лише після того, як турецький бізнесмен взяв у долю впливового бізнесмена з Донецька.

Ізраїльські підприємці розповідають один одному історію про нескромні апетити "Укравтодора". Суть історії в наступному: декілька років тому, однією з дорожніх компаній, яка вирішила взяти участь в тендері на будівництво доріг в Україні співробітники "Укравтодору" запропонували за перемогу в тендері "відкат" у розмірі ... 70% від загальної кошторисної вартості проекту. Від участі в конкурсі, так само як і від інвестицій в нашу країну, ізраїльтяни, звісно, відмовилися.

Схожі були проблеми, до кризи, і в будівельній галузі. "У 2007 році ми вирішили відкрити фітнес-центр, розрахований на широку аудиторію (тоді ще в Києві відчувався дефіцит нормальних клубів за доступними цінами). Знайшли занедбане футбольне поле, прийшли в київську мерію з цією пропозицією. Нам пообіцяли допомогти. А через два дні до нас прийшов якийсь бізнесмен, який заявив, що це його земля і запропонував її нам продати за сім мільйонів доларів. Як же так могло статися, що ділянка за два дні змінила власника?"- дивується житель Литви.

Не подобаються іноземцям і те, як ведуть свій бізнес їхні українські конкуренти. "Тут все ще діють негласні правила регулювання ринку: заплати, умовно кажучи, пару тисяч доларів співробітнику податкової, УБЕЗ або іншим перевіряючим органам і контору твого конкурента прикриють. Для українських бізнесменів – це звичне явище, для нас – дикість", - пояснює підприємець з Греції.

До слова, свого часу цей бізнесмен інвестував свої гроші в продукти харчування - він займався постачанням продуктів з Греції, але дуже швидко був змушений відмовитися від цієї справи. Як виявилося, його головним конкурентом був один з впливових українців і у той час займав високу посаду. "Мене просто замучили перевірками, мій товар стояв місяцями на кордоні, а одного разу мені зателефонували і сказали: "не хочеш все втратити - продавай нам свій бізнес і йди". Я послухався", - зізнається бізнесмен.

Все гірше і гірше

Настрої іноземних бізнесменів підтверджуються і звітами різних міжнародних організацій. Згідно з Всесвітнім економічнім форумом "Світовий рейтинг сприяння торгівлі" за 2012 рік, Україна посіла 86-е місце із 132 країн світу щодо легкості ведення бізнесу. Нагадаємо, що за останнім рейтингом у 2010 р. Україна посідала 81-е місце серед 125 країн, в 2009 р. - 71-е серед 121 країни, в 2008 р. - 68-е місце серед 118 країн.

Зокрема, за ефективністю митного управління Україна опустилася зі 110-го на 126-н місце, порівняно з 2010 р., за прозорістю управління кордонами - зі 102-го на 123-е, за регулятивним середовище - зі 117-го на 125-е місце.

Причому, це далеко не єдиний рейтинг, де Україна постає в не дуже вигідному світлі для потенційних інвесторів. Так у звіті Світового банку "Ведення бізнесу - 2012: поліпшення умов діяльності підприємців", Україна посіла 152 місце серед 183 країн, в 2011 - 149.

"В Україні погіршилися показники корпоративного управління і макроекономічної стабільності, дотримання прав людини в роботі правоохоронних органів і критично знизився рівень освіти. Крім того, збільшився ступінь держрегулювання бізнесу", - зазначають у британської консалтингової компанії Maplecroft.

Така ситуація вже позначитися на інвестиційних показниках. Згідно з дослідженням аудиторської компанії "Ернст енд Янг" за 2010 рік кількість проектів, реалізованих за рахунок прямих іноземних інвестицій, скоротилася на 33%. Гірше в Європі справи йшли лише в Португалії, яка нині переживає серйозні економічні проблеми.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі