СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Образотворче мистецтво”


Мода на фальшивки?

19 липня 2006 р. | Автор/джерело: Марта Шокало, Юрій Кушко, Українська служба Бі-Бі-Сі
 46988

Останнім часом в Україні стало модно мати приватні колекції живопису. Проте знавці мистецтва твердять, що третина картин на українському арт-ринку – фальшивки.

Заробляти гроші на підробці картин відомих художників в Україні дуже легко, стверджують деякі експерти. В Україні авторського права практично не дотримуються, тому покарати тих, хто підробки малює і тих, хто їх купує і продає, майже неможливо.

За словами мистецтвознавця Наталії Романової, зараз у приватних колекціях, за різними підрахунками, близько 30 % робіт є підробками, і це якщо врахувати лише ті частини колекцій, які експонуються публічно.

“З середини 90-х років почали підробляти роботи ще живих художників і тих, хто недавно помер. Почали підробляти майстрів, які стали класиками українського мистецтва другої половини 20 століття. Кількість таких робіт досягла такої критичної маси, що є потреба винести це питання на широкий загал”.

Для того, щоб підробку "легалізувати", за словами пані Романової, її зазвичай виставляють у музеях. Після цього така картина потрапляє у культурний обіг, і її можна вдало продати.
Підробки живопису - то потужний міжнародний бізнес: як виявили в Національному музеї Туреччини, цього Пікассо ніколи не малював...
Перший гучний скандал був пов’язаний із псевдороботами відомої української худониці Тетяни Яблонської. Два роки тому, коли художниця ще була жива, у Музеї російського мистецтва проходила виставка із приватних колекцій, де було виставлено чотири її роботи... яких, як потім виявилося, вона не малювала. Тоді цим обурювалася сама художниця, і тепер вже після її смерті обурюється її донька Гаяне Атаян.

“Йдеться не тільки про наші до когось претензії. Йдеться про досить масштабне і ганебне явище, яке псує імідж української культури. Сподіваюся, що підробки не з”являтимуться у стінах національних музеїв”, - говорть пані Гаяне.

Ту виставку проводила молода на той час галерея “Естамп” за підтримки високопосадовців та ряду поважних діячів мистецтва. Директор галереї Ольга Сагайдак каже, що тоді сумнівів у жодного з фахівців картини не викликали. Вона і зараз наполягає на тому, що то були справжні роботи Тетяни Яблонської. Галерея, яка робить на подібних виставках собі ім’я, не зацікалена у тому, щоб експонувати підробки. Претензії з боку родичів директор галереї пояснює бажанням контролювати експертизу та пересування робіт художниці. За законом про авторське право, від кожного перепродажу картини родина повинна отримувати отримувати 5%. Але оскільки в Україні ринок несформований, каже пані Сагайдак, нащадки рідко можуть скористатися цим правом.

Можливо, саме через це в Україні так поширений "художній фальсифікат".

Цей факт не є великою таємницею. Про існування підробок у середовищі приватних колекціонерів картин добре знає президент академії мистецтв України Андрій Чебикін. Він каже, що інколи колекціонери самі замовляють у художників фальшивки.

За скільки і де можна замовити копію роботи відомого художника?

На Андріївському узвозі такого майстра можна знайти за кілька хвилин. Художник, з яким я розмовляла, відмовився говорити для запису, але розповів, що такі послуги коштують кілька сот доларів. Зате потім ту картину продають набагато дорожче.

Але наскільки поширеним є це явище? Ми запитали про це художницю і мистецвознавця Ольгу Петрову:

Ольга Петрова:

- Так, воно масове. Можна навіть назвати імена художників, яких найбільше підробляють. Це – Глущенко, Зарецький, Яблонська. Ці художники давно вже стали ринковими і їхні картини є дуже дорогими, тому підробники і колекціонери, які мають ці підробки, можуть перепродавати їх за дуже високими цінами. Але проблема ця значно ширша і глибша. У нас в Україні ніяк не можуть прийняти закон про меценатство, шо б навело лад в цій сфері. Оскільки художників ніхто не підтримує, вони заробляють гроші на підробці чужих картин.

По-друге, у нас незахищене авторське право. Вся ця нерозвинена система стосунків ринку, художників і власників галерей підживлює непорядність в цьому середовищі.

Бі-Бі-Сі:
- Чи гарно заробляють художники, які малюють підробки, і чи свідомо колекціонери їх купують?

Ольга Петрова:
- Я знаю одного такого художника, який має яхту, кілька розкішних авт... Я не думаю, що колекціонери купують підробки свідомо. Колекціонери – це нові люди, які не вчили історію мистецтв, але є дуже великими снобами. Вони бувають на Заході і знають, що кожна поважна родина має колекцію живопису.

Але інколи колекціонери опиняються не в дуже зручних ситуаціях. В Києві не так давно була виставка Лізи Кривіцької – дуже сильна андерграундна художниця, про яку мало що знали, і яку не шанували. Цю виставку організував один приватний колекціонер – не буду називати його ім’я, щоб не соромити. Так от, коли я прийшла на виставку, я відмовилася давати інтерв”ю про цю виставку, тому що з 50 робіт вісім було справжніх, решта – підробки, причому різностильові. В Ужгороді всі знають людину, яка їх намалювала. І він знайшов собі такого великого сноба, який за великі гроші купив ці картини. Ще один випадок із картиною Віктора Заревського, якого вже давно скупили і продали на Сотбіс: я таку підробку бачила на Андріївському узвозі в одній поважній галереї, що я просто підійшла до дівчат і сказала, щоб вони хоч сховали її, бо це просто сором. Сором показувати такого блискучого художника в такій низькій якості.

 Повна версія


 Facebook
 Коментарі