СТАТТІ, ПУБЛІКАЦІЇ, ЛЕКЦІЇ

 Всі публікації   Рубрики   “Музика та виконавці”


Під брилем Адама

9 вересня 2009 р. | Автор/джерело: Олександр ШЕМЕТ, “Місто”
 91376

Коли Адам Дзюба святкував своє друге в житті тридцятиріччя в залі музично-драматичного театру ім. Миколи Садовського, було не те, що ніде яблуку впасти, а незавбачливому журналісту й сісти.

Так і простояв я майже дві години в проході, зате мав нагоду спостерігати зблизька ювіляра, який раз-по-раз приходив із-за сценічних облаштувань, щоб з боку подивитись за дійством. Бо він такий. Бо то його життя.

Є багато чоловічих імен, що мають древньогрецьке, давньоєврейське або латинське коріння, але нам відомо лише одне чоловіче ім’я, яке дав сам Творець — це ім’я Адам. Адам — червона плодюча земля, з якої і була створена перша людина.

Родився хлопчик 10 червня 1949 року у селі Малі Коровинці на Житомирщині. Адам вчився граючись, і уже в сьомому класі зіграв як музикант своє перше весілля. Отримав 10 совіцьких карбованців. Для порівняння — пенсія у пророчої бабці Насті тоді була 28 карбованців.

Серед абітурієнтів культосвітнього училища був єдиним, хто прийшов з гармошкою. На баян не було грошей, але дуже мріяв навчитися на ньому грати.

«Послухали мою гармошку, дали зіграти на балалайці, посміялися і прийняли,» — згадує Адам. Якби не прийняли, поїхав би в Донецьк вчитися на сталевара…
Самостійне творче життя розпочав баяністом у районному Будинку культури. Певно, був примітною фігурою бомонду, бо на нього звернув увагу командир ракетної частини — генерал. Адама забрили до війська навіть зі зламаною ключицею.

Через дві весни і через дві зими постав вибір, де здобувати вищу фахову освіту — у Ніжині, Рівному чи у Вінниці. Повезло Вінниці — вона була ближче. На музпеді вчився наполегливо, співав у капелі, крім баяна навчився грати на сопілці, лірі, кобзі. Став людиною-оркестром. Втрачати такого «кадра» педінститут не хотів, запросили викладати і паралельно завідувати студентським клубом.

Саме тоді почалися регулярні фестивалі народної творчості, і виявилося, що, маючи профільний музичний факультет, Вінницький педінститут далеко не перший серед вишів міста. Лише третій після меду та політеху. Одна з місцевих газет написала навіть статтю під провокуючою назвою «А яка ж то висота?» То був відчутний ляпас. Можна, звичайно, було стати і в позу — справа ж суб’єктивна. Але Адам не такий.
Почав із того, що пішов у гості до більш удачливих і досвідчених колег, потім — до свого ректора зі словами: «Ми їх не перетанцюєм. Зробімо по-іншому.» Ідея полягала у створенні першого на той час інститутського ансамблю пісні і танцю «Веснянка», хормейстером якого і став Адам Степанович Дзюба.

Саме при «Веснянці» і була створена одна із легенд подільської фолькової сцени «Дармограй». В основу стилю заклали інтуїтивне сприйняття традицій та музики. До складу входили лише аматори студентської сцени. Енергетика їх творчості йшла від життєвої парубочої енергії, а сила і незакомплексованість — від простоти кампусового буття. Цим були і залишаються цікавими донині.

За майже 30 років «Дармограї» дали близько п’яти тисяч концертів на всіх континентах, крім Австралії і Антарктиди. Купались у всіх океанах, крім Індійського. Їх репертуар — більше 100 пісень на різні ритми та мови.
У 1985 році на певний час ансамбль змінив назву на «Щедрик». Така була вимога для того, щоб ансамбль став учасником 12 Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. Цікаво, що саме там Адам Дзюба навчився плести із соломи брилі. Пізніше навіть трішки підзаробив на брилях, коли танцюристи із ансамблю «Барвінок» замовили йому з два десятки автентичних капелюхів. Зараз сміється: «А, що!? Ось піду на пенсію і буду плести і малювати!»

У 2002 році у Вінницькому аграрному університеті створена кафедру культури та мистецтва. Очолити її запросили Адама Дзюбу. З того часу завдяки копіткій праці створено зо два десятки творчих студентських колективів, шість з яких за рівнем визнано «народними аматорськими». Ось і на концерті в театрі родзинкою дійства стали фольклорний ансамбль «Вишня» і чоловічий квартет «Пасаж».

Іменини — то приємна штука, слова визнання і дарунки. «Дармограї» серед іншого подарували заслуженому артисту України Адамові Степановичу Дзюбі бриль з більш ніж метровими полями — наче солом’яний німб над головою Адама. Ім’я, що людині дав Бог.


 Повна версія


 Facebook
 Коментарі